Ми звикли
Не помічати зламаних кущів,
зрублених дерев
Спалених лісів
Звикли
Що на газонах скло, лайно і папірці
В трамваї їздять стоячи бабусі й дідусі
Ми звикли
Ніби й не страшний це сон
Виходити з вагона вже без гаманця і телефона
Мов зорепад летять недопалки з балкона
Звикли звикли
Чути лайку без прихованих очей
Бачити, як матір б'є своїх дітей
Звикли жити
не помічаючи знедолених людей
До рук натружених від тяжкої праці
Що в цьому місті на кожного є по бродячому собаці
Серветок і виделок в лісі більше ніж рослин
Ми звикли
від театральної до золотих рахувати спини.
Звикли на харківському на ніч зачиняти вікна
Щоби не чути запахів славнозвісних
Звикли на ранок не знаходити своїх машин
Але в цілому хвилюватися не має причин.
Ми звикли
До своєї не зеленої трави
Всі чудові крім своєї ж родини
Як не повернись, що не зроби -
ти в усьому винний
В усьому будеш винний ти
Магазини обраховують
Ринки обважують
Кому зараз легко
Всім важко всім важко
Ми звикли засинаючи в метро бачити сни
Ми звикли до всього
Ми звикли до війни
(с)
http://www.komarovskiy.net/blog/eshhe-odno-pismo-v-pustotu.html